Поняття про рН розчину (без математичних розрахунків). Значення рН для характеристики кислотного чи лужного середовища.

Інструктаж з БЖД . Лабораторні досліди №1 «Виявлення йонів Гідрогену та гідроксид-іонів у розчинах.»; №2 «Установлення приблизного значення рН води, лужних і кислих розчинів (натрій гідроксиду, хлоридної кислоти) за допомогою універсального індикатора.»; №3«Дослідження рН харчової і косметичної продукції.»

Мета: Навчитися визначати рН середовища.

Теоретичний матеріал.

pH, Водневий показник — величина, що показує міру активності іонів водню (Н⁺) в розчині, тобто ступінь кислотності або лужності цього розчину. Для розведених розчинів можна користуватись терміном «концентрація» замість «активність» у цьому визначенні.

 Хід роботи:

Дослід №1. Визначення кислотності молока.

Дослід №2. Визначеня кислотності грунту.

 Дослід №3. Визначення кислотності косметичних засобів.

Висновок: Як від рН середовища залежить його якість?

З курсу природознавства та фізики ви знаєте, що метали проводять електричний струм. Чому ця властивість притаманна металам? (рух електронів) Ag, Au, Cu мають найвищу електропровідність. Деякі неметали, наприклад графіт, теж може проводити струм.А чи проводить струм вода? (дистильована – ні, з криниці, річки, моря – так).Поділ речовин на електроліти та неелектроліти  вперше запропонував англійський вчений  Майкл Фарадей .

Чому електроліти проводять струм?

Бо при розчиненні речовини чи при сплавленні з’являються зарядженні частинки,  які можуть вільно рухатися. Ці частинки називаються йонами. Пригадайте, що таке йони?

Електролітична дисоціація – процес розщеплення електролітів на йони під час розчинення або розплавлення.

Теорію електролітичної дисоціації  сформулював швед  Сванте Арреніус (1887 р.), за що у 1901 р. отримав Нобелівську премію з хімії.

Як відбувається процес розчинення?

Прослідовність процесів:

1.     Орієнтація диполей води  біля йонів кристалу.

2.     Гідратація  -  взаємодія молекул води з йонами

3.     Дисоціація (розпад) кристала на гідратовані йони.

Рівняння: NaCl ↔ Na⁺ + Cl^-

Кислоти

Луги

Солі

 

 Хімія в житті людини.

Професії майбутнього

Теми для творчого завдання:історія виникнення, застосування та короткий опис  лікарських препаратів,  композитних  матеріалів , сплавів, будівельних матеріалів, агрохімія.

Амінокислоти.Білки.

 період опрацювання з 26.04.21.

1. Загальна характеристика амінокислот

Амінокислоти — органічні сполуки, в молекулі яких одночасно містяться дві функціональні групи: аміногрупа -NH2 і карбоксильна група -СООН.

Білки складаються із залишків молекул амінокислот сполучених пептидними зв'язками.

Двадцять амінокислот, з яких побудовані білки, називають стандартними або протеїногенними амінокислотами.

У залежності від того, до якого атому Карбону приєднана аміногрупа, амінокислоти поділяються на α-, β-, γ- тощо. У α-амінокислотах карбоксильна група і аміногрупа приєднані до одного атома Карбону. 

Усі протеїногенні амінокислоти є α-амінокислотами. Їх загальна формула:

2. Номенклатура амінокислот

За систематичною номенклатурою назви амінокислот утворюються від назв відповідних карбонових кислот додаванням префікса аміно- і номера атома, від якого відходить аміногрупа. Наприклад: 2-амінобутанова кислота.

Для α-амінокислот, які входять до складу білків, використовують тривіальні назви.

Білки.

Структура білків

• Первинна структура – послідовне лінійне сполучення залишків амінокислот, сполучених пептидними зв’язками

• Вторинна структура – спіраль, витки якої сполучені водневими зв’язками

• Третина структура – глобула або фібрила, зв’язки водневі, гідрофобні, йонні

• Четвертинна структура – поєднання кількох білкових молекул, зустрічається лише в частини білків. Найвідоміший білок з четвертинною будовою молекули — гемоглобін.
• Хімічні властивості білків
  Денатурація білка — це руйнування четвертинної, третинної і вторинної структури білка. Вона може бути викликана нагріванням, дією радіації, струшуванням. Денатурація білка відбувається при варінні яєць, приготуванні їжі тощо.

  Ренатурація — це процес, оборотний денатурації, при якому білки, повертають свою третинну і вторинну структуру.Денатурація — руйнування вищих рівнів структурної організації білка – вторинной, третинної, четвертинної.
  Денатурація буває оборотна і необоротна.

  Оборотна денатурація  — від механічної дії, солей, слабких кислот.

  Процес відновлення структури білка називається ренатурація.

  Необоротна денатурація — вплив високої температури, концентрованих розчинів кислот, лугів, солей важких металів.

Якісна реакція на білок

Повторення. Виведення формул речовин за масовими частками елементів.

 Вуглеводи

(період опрацювання з 20.04.2021)

В основному вуглеводи виконують енергетичну функцію. Головними джерелами енергії є глюкоза і глікоген. Крім того, з вуглеводів можуть синтезуватися ліпіди, деякі амінокислоти. Вуглеводи входять як складова частина в структурно-функціональні компоненти клітини - гліколіпіди і глікопротеїни.

Будова вуглеводів. Класифікація вуглеводів.

Вуглеводи - це Альдегідоспирти або кетоспірти і їх похідні.

За сучасною класифікацією вуглеводи діляться на три основні групи: моносахариди, олігосахариди і полісахариди.

Моносахариди (прості цукри) НЕ піддаються гідролізу, отримати з них більше прості вуглеводи неможливо. До моносахаридів відносяться: рибоза, дезоксирибоза, глюкоза, фруктоза, галактоза і ін.

Олігосахариди складаються з декількох (до 10) моносахаридів, з'єднаних ковалентними зв'язками. При гідролізі вони розпадаються на що входять до їх молекули моносахариди. Найбільш поширені дисахариди, такі як: сахароза (харчової або тростинний цукор), що містить у своїй молекулі залишки глюкози і фруктози, лактоза (молочний цукор), що складається із залишків глюкози і галактози, і  мальтоза (солодовий цукор) містить два залишки глюкози.

Полісахариди являють собою довгі нерозгалужені або розгалужені ланцюги, що включають сотні, тисячі моносахаридів. Найчастіше полісахариди складаються з глюкози. Найбільш поширені такі полісахариди: целюлоза (клітковина), крохмаль, глікоген, хітин(азотовмісний полісахарид). Всі вони складаються тільки з залишків глюкози та її похідних.

Фізико-хімічні властивості вуглеводів.

1.Розчинність у воді. Моносахариди дуже легко розчиняються у воді, легко утворюють сиропи, з яких виділити в кристалічному вигляді буває дуже важко.

2.Як і у всіх альдегідів, окиснення моносахаридів призводить до відповідних кислот. Так, при окисленні глюкози аміачним розчином гідрату окису срібла утворюється глюконовая кислота (реакція "срібного дзеркала").

3. Якісна реакція на глюкозу.

4. Відновлення. Відновлення цукрів призводить до багатоатомним спиртів. Як відновлювача використовують водень в присутності нікелю, алюмогідрид літію та ін.

5. Бродіння глюкози.

Жири Домашнє завдання постер-реклама корисного для вживання жиру. У природних хімічних лабораторіях – живих організмах – із трьохатомного спирту гліцеролу і вищих карбонових кислот – пальмітинової, стеаринової, олеїнової та деяких інших утворюються жири. Жири – це естери, утворені триатомним спиртом – гліцерином й трьома молекулами вищих карбонових кислот.

• олеїнова C17H33COOH; • лінолева C17H31COH; • ліноленова C17H29COOH. Загальна назва жирів — тригліцериди.

Приклади природних жирів • Вершкове масло: олео-пальміно-бутират • Свиняче сало: олео-пальміно-стеарат • Лляна олія: 61,6 % гліцеридів лінолевої кислоти. • Соняшникова, горіхова олії: 30-B0 % гліцеридів лінолевої кислоти, решта — олеїнової кислоти. В організмі людини основну частину жирів становлять тригліцериди. Крім них жирами називають фосфоліпіди, стероли (в тому числі холестерол). Відомий шведський хімік і фармацевт. Шеєле Карл Вільгельм у 1779 році за допомогою гідролізу жирів виявив, що одним із його з продуктів є гліцерол.

Марселен Бертло

Мішель Шеврель

У першій чверті ХІХ століття, в 1811 році, французький учений М. Шеврель установив хімічний склад жирів. Перший синтез жироподібної речовини здійснив його співвітчизник М. Бертло (1854р.), нагріваючи гліцерол зі стеариновою кислотою. Карл Вільгельм Шеєллє Фізичні властивості. Жиру в клітинах небагато – лише 5-15% від їх маси. У жировій тканині під шкірою і в сальнику до 90% жиру, у молоці 2-6%, (в молоці дельфінів до 40%). У рослинах жир зосереджений в насінні, плодах. Жири легші за воду, у воді погано розчиняються, але добре розчиняються в органічних розчинниках. Природні жири являють собою не індивідуальну речовину, а суміш тригліцеридів. Жири тваринного походження тверді(виключення риб’ячий жир), бо містять залишки насичених кислот. Рослинні жири(олії) рідкі (виключення пальмовий жир), бо містять залишки ненасичених кислот Так звані «висихаючи олії» мають здатність висихати, тобто ставати твердими й утворювати при цьому міцну прозору тонку плівку. Завдяки цьому їх використовують для добування оліфи, яку застосовують для вироблення масляних фарб, клейонок, лінолеуму. Хімічні властивості. При довгому зберіганні на повітрі жири частково окиснюються киснем й гіркнуть. Гідроліз (омилення) Протікає в присутності каталізаторів (кислот, лугів, оксидів Магнію, Кальцію, Цинку).

Якщо замість води взяти луг, то в результаті гідролізу одержують солі вищих карбонових кислот — мила (тверде — натрієве, рідке — калієве).

Промислове значення має реакція гідрування жирів. У результаті рідкі жири (такі, що містять ненасичені кислоти) перетворюються на тверді (які містять лише насичені кислоти).

Що таке транс жири Корсні і шкідливі жири в харчуванні людини

Вищі карбонові кислоти (ВКК) - карбонові кислоти, що містять у молекулах від 12 до 22 атомів Карбону. Насичені вищі карбонові кислоти - містять лише одинарні хімічні зв’язки: - пальмітинова кислота: СН3-(СН2)14-СООН або С15Н31СООН -стеаринова кислота: СН3-(СН2)16-СООН, або C17H35COOH Ненасичені вищі карбонові кислоти - містять кратні зв’язки: -олеїнова: С17Н33СООН, або СН3-(СН2)7-СН=СН-(СН2)7-СООН - лінолева: С17Н31СООН, або СН3-(СН2)4-СН=СН-СН2-СН=СН-(СН2)7-СООН - ліноленова: С17Н29СООН, або СН3-CH2-CH=CH-CH2-CH=CH-CH2-СН=СН-(СН2)7-СООН Мила - солі вищих карбонових кислот з лужними металами. На відміну від вищих карбонових кислот добре розчиняються у воді.

Молекули вищих карбонових кислот є неполярними і тому утруднене їхнє розчиняння у воді. Солі вищих карбонових кислот мають йонну будову, а йонні сполуки краще розчиняються у воді, ніж молекулярні.

Пояснення мийної дії мила: полярна частина аніону солей ВКК є гідрофільною («прагне» до водного оточення). Вуглеводневий ланцюг, навпаки, є гідрофобною частиною (намагається «втекти» з водного оточення). Завдяки цьому у водному розчині солі ВКК утворюють специфічні частинки — міцели: в одному місці збирається багато аніонів ВКК, які орієнтуються так, щоб гідрофобні хвости були спрямовані всередину такої частинки, а гідрофільні «головки» - назовні, тобто до води. Завдяки утворенню міцел солі ВКК мають досить велику розчинність у воді й виявляють мийну дію. Краплинки жиру та інші частинки бруду є гідрофобними: якщо вони перебувають поблизу міцел, то «ховаються» від води усередині міцел і в такому вигляді плавають у воді. У такий спосіб жир стає розчинним у воді. Якщо бруд прилип до якоїсь поверхні, дія поверхнево-активних речовин (ПАР) буде такою самою: частинки ПАР оточують бруд, відривають його від поверхні й оточують з усіх боків, завдяки чому частинки бруду стають водорозчинними. Якщо промити поверхню водою, то бруд змиється з милом і поверхня буде чистою. Полярні групи молекул ПАР повертаються до води, оскільки вони є гідратованими, а вуглеводневі радикали виштовхуються з водної фази. Обидва ці процеси супроводжуються вивільненням теплоти, це сприяє зменшенню енергії системи і є енергетично вигідним. 10 цікавих фактів про мило

.1. Поняття про карбонові кислоти Карбонові кислоти — oрганічні речовини, молекули яких складаються з вуглеводневого радикала та карбоксильної групи -СООН. Група -СООН називається функціональною групою карбонових кислот. Загальна формула карбонових кислот RСООН, або СnH2n-1COOH Назви карбонових кислот за систематичною номенклатурою утворилися від назв насичених вуглеводнів з додаванням закінчення –ова кислота. Тривіальні назви карбонових кислот склалися традиційно. HСООH – метанова кислота – мурашина СН3СООН – етанова кислота – оцтова С2Н5СООН – пропанова кислота – пропіонова С3Н7СООН – бутанова кислота – масляна С4Н9СООН – пентанова кислота – валеріанова 2. Фізичні властивості оцтової кислоти Етанова (оцтова) кислота: фізичні та хімічні властивості ...являє собою кристалічну масу або прозорий безбарвний леткий розчин з гострим характерним запахом рідина, добре розчинна у воді, має кислий смак.При температурі, нижчій за +16,6 °С, вона твердне у вигляді кристалів, схожих на лід, внаслідок чого дістала назву льодяної оцтової кислоти. Оцтова кислота розчиняється у воді в будь-яких пропорціях. З—9%-вий водний розчин її відомий під назвою оцту, який вживають як приправу до їжі. 70—80 %-ва оцтова кислота називається оцтовою есенцією. Хімічні властивості 1. Горить СН3СООН + 2О2 → 2СО2 + 2Н2О

За хімічними властивостями оцтова кислота подібна до мінеральних кислот. У водних розчинах вона дисоціює на іони: СН3СООН ⇆ СН3СОО- + Н+. Кислотний залишок СН3СОО називається ацетат-іоном. Оскільки оцтова кислота належить до слабких електролітів, то іонів водню і ацетат-іонів утворюється мало. Як і мінеральні кислоти, оцтова кислота взаємодіє з металами, основами, основними оксидами і солями, що використовується для добування її солей — ацетатів. Взаємодія з металами. 2СН3СООН + Zn → (CН3СОО)2Zn + H2

Взаємодія з основними оксидами. 2СН3СООН + CuО → (CН3СОО)2Cu + H2О

Взаємодія з основами. СН3СООН + NaOH → CН3СООNa + H2О

Взаємодія з солями. 2СН3СООН + Na2СО3 → 2CН3СООNa + H2О + СО2

Реакція з спиртами, утворюються естери СН3СООН + С2Н5ОН → 2CН3СООС2Н5 + H2О Якісна реакція на ацетат-іон 3СН3СООNa + FeCl3 → (CН3СОО)3Fe + 3NaCl Добування. Сучасний синтетичний спосіб добування оцтової кислоти оснований на окисненні оцтового альдегіду, який, у свою чергу, добувають з ацетилену за реакцією Кучерова (ацетилен добувають з досить доступної природної сировини — метану): Великого значення набуває новий спосіб добування оцтової кислоти окисненням бутану. На відміну від процесу добування оцтової кислоти з метану, який є багатостадійним (метан —> ацетилен 4 оцтовий альдегід −>оцтова кислота), добування її окисненням бутану скорочує число стадій, що дає великий економічний ефект. Застосування. Застосування оцтової кислоти досить різноманітне. В хімічній промисловості її використовують для виробництва пластичних мас, різних барвників, лікарських речовин, штучного волокна (ацетатного шовку), незаймистої кіноплівки та ін. Як протраву при фарбуванні тканин застосовують солі оцтової кислоти — алюмінієві, хромові та залізні. Солі оцтової кислоти використовують також для боротьби зі шкідниками сільського господарства. Оцтову кислоту вживають як приправу до їжі, а також для консервування овочів.

Посилання на електронний підручник хімії. Домашнє завдання. Постер в джаборд на тему Природні джерела вуглеводнів. або Переробка нафти і газу.

 https://vseosvita.ua/test/start/ttw064

  Зразок завдань контрольної роботи з теми  "Хімічні реакції".

ЗАВАНТАЖИТИ ЗА ПОСИЛАННЯМ

Д/З

Постер  на тему:

"Окисно- відновні реакціїї в навколишньому середовищі і житті людини"

Тепловий ефект хімічної реакції

  Тепловий ефект реакції

 Конспект завантажити  за посиланням.

Домашнє завдання.

1.Обчисліть кількість теплоти, що виділиться при спалюванні  4 моль  карбон(ІІ) оксиду.2СО (г) + О₂ (г) = 2СО₂ (г), ΔН = – 566 кДж.

2.За певних умов вуглець масою 120 г окиснюють до карбон (ІІ) оксиду. При цьому виділяється 1105 кДж теплоти. Напишіть термохімічне рівняння реакції.
3.Дано термохімічне рівняння горіння вуглецю:
С (т) + О2 (г) = СО2 (г), ΔН = – 394 кДж.
Обчисліть об’єм вуглекислого газу (н.у.), що утворився під час реакції, якщо виділилося 985 кДж теплоти.